Бас

Ти — фундамент, на якому всі стоять і за який ніхто не дякує, гуркочеш на частотах, що радше відчуваються, ніж чуються. Спокійний, заземлений і, можливо, задрімалий між вступами, ти входиш низько, рівно й точно вчасно, а тоді повертаєшся до природного стану величавого спокою. Будівля трохи двигтить, коли ти задоволений.